Про концентрацію уваги

Люди не можуть слухати, щому що у їхніх головах постійний шум. Вони не чують ні себе, ні Бога, ні світ навколо себе. Чути не те саме що слухати. Людина розмовляє і фоном грає музика або говорить телевізор. Цей зовнішній шум ми слухаємо. Він заповнює всю нашу свідомість і викликає блукання розуму. Ми не можемо сконцентрувати свою увагу на певному предметі або відчутті. За нашою увагою прямує наша прана (енергія). Коли ми чуємо, це приводить наш розум в тишу, бо примушує нас бути сконцентрованими і уважними до того, що ми чуємо, уявляти те що ми чуємо. Для того, щоб чути нам потрібна віра, віра в когось, а інакше ми просто слухаємо. Коли немає віри завжди буде занепокоєння і страх. Там де є страх, там з'являється злість. Там де злість, там виникають конфлікти і людина втрачає усвідомленність і цілеспрямованість у діях. Коли є віра людина в серці не має страху. Коли людина безстрашна у неї немає гніву. Коли немає гніву людина діє усвідомлено і цілеспрямовано. Людина починає рухатися до цілі свого життя виконуючи свою власну дхарму (обов'язки, природа). Чути значить бути присутнім, повністю зосередженим на тому що чуєш, уявляти, відчувати і проживати це.

"...Слухаючи струнні інструменти, почуй їх центральний звук: так досягається всюдисутність.
...Поринь у центр звуку, подібного до безперервного шуму водоспаду. Або закрив пальцями вуха, слухай звук звуків.
...Вимовляй повільно звук, потім все тихіше і тихіше, відчуваючи це занурення в гармонію тиші..."
Віджняна Бхайрава Тантра.