Одного разу Шрі Кршна був хворий. Його чисте, ніжне тіло спалахнуло лихоманкою. Ні ліки, ні чари не діяли. Мати Яшода глибоко стурбовано запитала:
- Шьяма, ми перепробували все, що було в наших силах, але твоя лихоманка продовжує зростати. Чи не хочеш ти сказати мені, що допоможе тобі?
Шрі Кршна посміхнувся.
- Матінко, поклади пил зі стоп того, хто дуже любить мене, на мій лоб, і я одужаю.
— Це легко зробити, — сказала Яшода, — все місто наповнене гопі (пастушок), які люблять тебе більше за життя. Скоро я принесу те, що тобі потрібно.
Яшода пішла від хати до хати. Всі гопі сказали їй, що якщо Шрі Кршні потрібні їхні голови, вони з радістю відрубають. Але вони ніколи не вчинять злочини, покарання за які - пекло. Бо в писаннях сказано, що відданий потрапить до пекла якщо пил із його стоп торкнеться чола Господа.
Зрештою Яшода зустрічає Радху. До неї вона звертається з тим самим проханням.
⁃ Матінко, все, що в мене є, належить Шьямі. Бери, що хочеш, усе присвячено Богові.
- Радхо, ти знаєш, що це означає?
– Спокійно, – відповідає Радха. Воістину блаженна я, якщо заради бога я вирушу в пекло. Візьми пил із моїх стоп, мати, і не зволікай. Якщо тільки Він одужає, я з радістю винесу муки ста пекель».
І мати Яшода зрозуміла, що лихоманка Кршни була його лілою (божественною грою), щоб виявити безкорисливу відданість Радхи!
Ом Намо Бхагавате Васудевая Намаха ~ Радхе Радхе Джай Шрі Кршна ~ Шубх Прабхат!