Третя умова проходження сходинки ЯМА, є АСТЕЯ. Це принцип непривласнення собі того, що нам не належить - ні матеріального ні ментального. У християнстві це заповідь "не укради». Усі філософії світу нагадують людству, що не можна брати те, що тобі не належить. А що ж тоді моє? Як ми визначаємо, що можна брати, а що ні?
Гроші ми отримуємо різними шляхами. Найпоширеніший шлях це заробити. Тобто ми витрачаємо час свого життя працюючи на себе чи на когось. Цей час, нематеріальну складову, можна оцінити через матеріальну. Це і є гроші. Далі гроші ми міняємо на майно, продукти харчування, розваги, навчання тощо. Ці речі нам потрібні для життя. Ми можемо не працювати, але отримувати гроші в подарунок, як спадщину чи вигравати. Це значить, що у минулому житті ми час свого життя витратили, але з нами з певних причин не розрахувалися і в цьому житті ці гроші прийдуть до нас у вигляді подарунків, спадщини чи виграшів. Але інколи нам хочеться більше ніж ми можемо собі дозволити. Тоді ми беремо в борг або в кредит. Борг або кредит свідчить про те, що людина використовує ресурсу більше ніж є в її енергетичній складовій. Тобто немає нематеріальної енергетичної складової, яку б ми могли обміняти, перетворити на гроші, матеріалізувати її. Тому ми беремо чуже, але з дозволу власника і за оплату. Ми виплачуємо відсотки. Тому це оплачено і якщо борг буде виплачений, то принцип астеї порушений не буде. Інколи ми завантажуємо музику, фільми, книжки з інтернету, але ніколи не цікавимося, як цей матеріал з'явився в інтернеті, чи не була ця інформація вкрадена, чи не порушили авторські права?
Ментальне порушення принципу астеї проявляється через ревнощі і заздрощі.
Ревність виникає тоді, коли ми хочемо присвоїти собі людину. Чомусь ми вирішили, що вона тільки наша і має бути з нами, і ніхто окрім нас немає права на її увагу і час. Часто при проявлені ревнощів, ми порушуємо не тільки принцип астеї, але і принцип ахімси.
Заздрість це коли ми хочемо мати, щось, чого у нас немає, але це має хтось інший. Ми забуваємо, що можемо мати тільки те, що дозволяє наша карма. А карма напрацьовується нашими минулими діями. Ми завжди маємо достатньо для того, щоб рухатися по нашому життєвому шляху. Нам не потрібен чужий ресурс. Він може нам нашкодити. Або зруйнувати наше життя, або ми цим ресурсом можемо нашкодити іншим. Тобто нам не дається те, що є у нашого сусіда, тому що воно нам не потрібно. Але ми вперто думаємо, що раз є у сусіда, нам також треба. Ми дивимося на його життєвий шлях і хочемо по ньому йти. Нам з нашої позиції здається, що там легше і краще. А те що ми маємо ми не цінуємо і не помічаємо. Так і проживаємо своє життя в заздрощах і ревнощах, не помічаючи як крок за кроком порушуємо принципи астеї.
Гроші ми отримуємо різними шляхами. Найпоширеніший шлях це заробити. Тобто ми витрачаємо час свого життя працюючи на себе чи на когось. Цей час, нематеріальну складову, можна оцінити через матеріальну. Це і є гроші. Далі гроші ми міняємо на майно, продукти харчування, розваги, навчання тощо. Ці речі нам потрібні для життя. Ми можемо не працювати, але отримувати гроші в подарунок, як спадщину чи вигравати. Це значить, що у минулому житті ми час свого життя витратили, але з нами з певних причин не розрахувалися і в цьому житті ці гроші прийдуть до нас у вигляді подарунків, спадщини чи виграшів. Але інколи нам хочеться більше ніж ми можемо собі дозволити. Тоді ми беремо в борг або в кредит. Борг або кредит свідчить про те, що людина використовує ресурсу більше ніж є в її енергетичній складовій. Тобто немає нематеріальної енергетичної складової, яку б ми могли обміняти, перетворити на гроші, матеріалізувати її. Тому ми беремо чуже, але з дозволу власника і за оплату. Ми виплачуємо відсотки. Тому це оплачено і якщо борг буде виплачений, то принцип астеї порушений не буде. Інколи ми завантажуємо музику, фільми, книжки з інтернету, але ніколи не цікавимося, як цей матеріал з'явився в інтернеті, чи не була ця інформація вкрадена, чи не порушили авторські права?
Ментальне порушення принципу астеї проявляється через ревнощі і заздрощі.
Ревність виникає тоді, коли ми хочемо присвоїти собі людину. Чомусь ми вирішили, що вона тільки наша і має бути з нами, і ніхто окрім нас немає права на її увагу і час. Часто при проявлені ревнощів, ми порушуємо не тільки принцип астеї, але і принцип ахімси.
Заздрість це коли ми хочемо мати, щось, чого у нас немає, але це має хтось інший. Ми забуваємо, що можемо мати тільки те, що дозволяє наша карма. А карма напрацьовується нашими минулими діями. Ми завжди маємо достатньо для того, щоб рухатися по нашому життєвому шляху. Нам не потрібен чужий ресурс. Він може нам нашкодити. Або зруйнувати наше життя, або ми цим ресурсом можемо нашкодити іншим. Тобто нам не дається те, що є у нашого сусіда, тому що воно нам не потрібно. Але ми вперто думаємо, що раз є у сусіда, нам також треба. Ми дивимося на його життєвий шлях і хочемо по ньому йти. Нам з нашої позиції здається, що там легше і краще. А те що ми маємо ми не цінуємо і не помічаємо. Так і проживаємо своє життя в заздрощах і ревнощах, не помічаючи як крок за кроком порушуємо принципи астеї.